З точки зору психології, людина може мати чотири типи переконань/упереджень щодо себе та оточуючих:
1) я – ок, ти/ви – не ок
2) я – не ок, ти/ви – ок
3) я – не ок, ти/ви – не ок
4) я – ок, ти/ви – ок.
Психологічно здорова людина будує свій світ на останній – “я – ок, ти/ви – ок” – життєвій позиції.
Але так, направду, мало в кого з нас закладений цей останній сценарій. Зазвичай ми переконані, що хтось один стовідсотково має бути не ок, і часто навіть всі не ок. Це модель ставлення до світу, яка закладена в більшості з нас з дитинства, коли батьки були ок, бо вони дорослі, а ми чинили щось на їхню думку стрьомне, і через то ставали не ок. Або ми – ок, бо отримали хорошу оцінку, а брати або сестри не ок, бо їх насварили в школі. Більшість із нас виховували на протиставленні себе іншим, тому зараз для нас цілком “нормально” продовжувати вишукувати суперечності.
За допомогою власних упереджень щодо того, що в оточуючих нас людях та світі ок, а що – не ок, ми звикли постійно себе і всіх оцінювати. Дуже часто це заводить нас в замкнуте коло безкінечного страждання та самокопання, адже життя таке не однозначне, і те, що для одних людей із їхніми шкалами цінностей та культурними чи національними нашаруваннями ок, для інших може бути тотально не ок.
Дозвольте собі хоча б на хвилинку впустити в свій розум та в своє життя ідею, що і ви – ок, і всі оточуючі – також ок. Що не існує однозначно чорного та білого, однак існують чисельні індивідуальності зі своїми особливостями та своїми поглядами на життя. І існування цих різноманітних індивідуальностей жодним чином не заважає існуванню вашої індивідуальності.
Людської справедливості як такої не існує. Існує карма, але це дещо інша історія, не в контексті сьогоднішньої розмови. Не марнуйте своє життя, доводячи собі та широкому загалу, що хтось – ок, а хтось – не ок. Сама по собі людська справедливість не зробить вас щасливими. Най навіть в один прекрасний, на вашу думку, момент весь світ погодиться із вашою позицією (і байдуже, яка це буде позиція стосовно того, хто ок, а хто – ні) – навіть таке погодження із вашою правотою насправді не принесе вам щастя та гармонії.
Щастя і гармонія можливі в повазі до інших, в розумінні, що кожна жива істота (і ви також) – має виключне право на життя та буття собою, має право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд, робити або не робити якісь речі на власний розсуд. Бог кожному дає право вибору, – візьміть, нарешті, своє право, та дозвольте іншим взяти їхні права. В йозі є чудова традиція вітатися або прощатися промовляючи Намасте – виражаючи повагу іншій особистості, такій, якій вона є, не акцентуючись на ок/не_ок шаблонах в своїй голові.
Отож, намасте, любі друзі, дозвольте собою та іншим людям бути ок і живіть далі щасливо та не упереджено.
